Чи багато ви знаєте про мистецтво темношкірих? Погодьтеся, частка творів мистецтва афроамериканців у музейних експозиціях незначна, а донедавна вона дорівнювала нулю. Дискримінація та кричуща несправедливість? Так! Та рубіж пройдений і вже зараз формується потужна мистецька спадщина, що не асоціюється з “білими” митцями.

Про тих митців, яким незважаючи на расизм, скандали та глузування, все таки вдалося за допомогою мистецтва голосно сказати про свою позицію та вибороти місце на білосніжних стінах мистецьких установ.

Джейкоб Лоуренс

“Я переконаний, що для художника найважливіше розвивати власний підхід і філософію щодо життя. Якщо він розробив цю філософію, він не наносить фарбу на полотно, він надягає себе на полотно”.

Джейкоб Лоуренс був одним з найважливіших художників 20-го століття, широко відомий своїми модерністськими зображеннями повсякденного життя, а також епічними ілюстраціями афроамериканської історії. Він став національно відомою фігурою практично за одну ніч, коли його серія “Міграція” була показана в галереї в центрі Нью-Йорка в 1941 році. Двадцятирічний художник став першим афроамериканцем, який був представлений Нью-Йоркською галереєю.

Згодом Лоуренс почав викладати, продовжуючи створювати картини з афроамериканською тематикою, зачіпаючи також історичні та актуальні теми, такі як війна, релігія та громадянські права. Протягом своїх пізніх років художник працював з різними медіа, включно з: великомасштабними фресками, шовкографію та книжковими ілюстраціями.

До своєї смерті у 2000 році Лоуренс відточував унікальну візуальну мову абстракції. Саме йому приписують винахід стилю, відомого як динамічний кубізм, який Лоуренс виформував не під впливом європейського мистецтва, а у “твердому, яскравому, крихкому” Гарлемі.

Коротке відео про мистецький осередок у Гарлемі та про Джейкоба Лоуренса (англійською).

Керрі Джеймс Маршалл

“Чим світліша шкіра, тим ви більш прийнятний. Чим темніша шкіра, тим більш маргіналізованими ви стаєте. Я хочу продемонструвати, що ви можете створювати красу в контексті фігури, яка має цю оксамитову чорноту. Це можна зробити.”

Керрі Джеймс Маршалл відомий своїми дослідженнями культури темношкірих. Народившись у 1955 році в Бірмінгемі, штат Алабама, він виставляв свої роботи по всьому світу, включаючи відому недавню ретроспективу, яка подорожувала від Музею сучасного мистецтва, Чикаго, до столичного Музею мистецтв, Нью-Йорк, та Музею сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі.

Працюючи в різних медіа, включаючи живопис, скульптуру та фотографію, Маршалл часто звертається до питань расовості, протидіючи стереотипам.
Більшість картин Маршалла включають алегорію та символіку. Більшість його творів стосується беззаконь колоніальних режимів. Маршалл відомий своїми великими акриловими картинами на нерозтягнутому полотні. Його твори поєднували грубий реалізм з елементами колажу, з динамічною та дуже візерунковою стилістикою. Його образи часто схожі на популістські транспаранти, а зображені люди, дивлячись безпосередньо на глядача, і вони за словами художника, «однозначно, категорично чорні».

Як і Кара Уокер, Маршалл часто перебільшує колір людей у своїх роботах, роблячи їх чорними настільки, наскільки дозволить пігмент. Це привертає ще більше уваги до навколишнього кольору і змісту його картин.

Жан-Мішель Баскія

“Я не думаю про мистецтво, коли працюю. Я намагаюся думати про життя.”
“Чорна людина – головний герой більшості моїх картин. Я зрозумів, що не бачив багато картин з чорними людьми на них.”

Жан-Мішель Баскія – це поп-ікона, музикант і художник нео-експресіоніст. Він був як доросла дитина: в чотири роки він міг як читати, так і писати, до одинадцяти років він вільно володів англійською, французькою та іспанською мовами. І коли йому виповнилося п’ятнадцять, він втік з дому, після чого був заарештований і відправлений до батька. Він вибув зі школи в десятому класі, тоді сам батько вигнав його з дому, залишивши молодого художника жити з друзями.

У 1970-х роках Баскія почав розписувати будівлі в Нижньому Манхеттені, використовуючи псевдонім SAMO. Вже тоді, в певних колах, це прославило митця.

Згодом його почали регулярно виставляти, а серед друзів з’явилися такі відомі постаті як Мадонна та музикант Девід Боуї. Також він довгий час творив з художником Енді Ворхолом.
Епатажний митець працював над своїми картинами в костюмах Armani ціною в 1000 доларів, в яких потім, заплямлений, з’являвся на публіці.

19 травня 2017 картину Жана-Мішеля «Без назви» продали на Sotheby’s за рекордні $ 110,5 млн.

Хоча він був успішним художником, Баскія став залежним від героїну. Після смерті друга Ворхола в 1987 році, його стан погіршився і незабаром він помер від передозування.

Харизматичний образ Баскії є вибуховою сумішшю таланту та яскравої особистості. Його картини зберігають напругу між протилежними естетичними силами – експресією і обізнаністю, контролем і спонтанністю, дикістю і розумом, урбаністикою і примітивізмом, видаючи при цьому яскравий меседж про суворі реальності расової дискримінації та суспільного несприйняття темношкірих.

Кара Уокер

“Якщо ти темношкірий художник, ти можеш намалювати стіну з усміхнених облич, а хтось все одно запитає тебе: “Чому ти такий злий?”

Кара Уокер – сучасна афро-американська художниця, відома своїми дослідженнями расовості, стереотипів, статі та ідентичності протягом усієї Американської історії.

Кара Уокер відома тим, що створює чорно-білі силуетні твори, які зображують тематику афро-американської расової ідентичності. Її роботи – це часто сцени рабства, конфлікту або насильства, викладені в стилі, що нагадує традиційну африканську ілюстрацію до громадянської війни США.

Працюючи з колажем, Уокер вирізає і прикріплює чорний або білий папір безпосередньо до стін галереї, і використовує світло-проектори, які кидають власні тіні глядачів у її силуетні наративи, створюючи глибокий візуальний досвід. Незважаючи на часту похмурість її творів, Уокер спирається на гумор і взаємодію з глядачем. Вона провокує емоції, часом негативні, ті, які змушують замислитися та аналізувати.

Горацій Піппін

“Якщо людина не знає нічого, крім горя та важкого життя, вона малюватиме їх, бо повинна бути вірною собі.”

Горацій Піппін був афроамериканським народним живописцем, відомим своїми зображеннями життя темношкірих і жахів війни. Його називали народним художником, тому що він не мав формальної художньої освіти. Він використовував яскраві кольори, плоскі форми і прямі лінії. Не використовував затінення або складну перспективу. Його мистецтво також називається примітивним, наївним або невинним. Несправедливість рабства та расизму займають важливе місце в багатьох його роботах.

У 1938 році, коли йому було близько 50 років, Музей сучасного мистецтва включив чотири картини Піппіна в експозицію. Піппін ставав все більш і більш відомим, його почали виставляти також галереї, а його роботи купувати. За останні роки свого життя він створив 75 творів.

Загалом, за своє життя автор намалював лише близько 140 творів, концентрації його робіт можна знайти в: Метрополітен-Музеї, Музей і сад скульптур Гіршхорна, колекція Phillips та у Сан-Франциско в Музеї сучасного мистецтва.

Цікаво?

Отримуйте заряд натхнення першими!