Мистецький, дослідницький проєкт тайванської художниці, що документує українських мисткинь у час війни.

Виставка об’єднує візуальні портрети та особисті історії п’ятнадцяти українських художниць, які живуть і працюють у реальності повномасштабної війни. Проєкт зосереджений на внутрішніх трансформаціях, психологічній витривалості та жіночому досвіді в умовах постійної напруги. 

Навесні 2025 року, Іса Хо провела кілька тижнів у Київській та Львівській областях, відвідуючи українських художниць у їхніх майстернях і домівках. Вона слухала особисті історії про життя й творчість у час війни та документувала ці зустрічі в рамках цього проєкту.

Проєкт “Перед Майбутнім” продовжує теми попередніх серій Іси Хо — “I Am Snow White”, “Peony” і “Girls”, “Westbeth”, окремі твори з яких також представлені в експозиції. У цих серіях вона досліджувала, як жіноча ідентичність формується під впливом культурних сценаріїв і соціальних очікувань. 

В Україні ця оптика розширилася: індивідуальна рефлексія стала колективним досвідом, співприсутністю і діалогом, вкоріненим у жіночому досвіді війни.

Художниця

Іса Хо (Isa Ho) — тайванська художниця, яка працює з фотографією, відео та інсталяцією. Її проєкти досліджують теми ідентичності, жіночої суб’єктності та напруги сучасного суспільства.

Іса — випускниця Тайбейського національного університету мистецтв. Вона брала участь у численних міжнародних виставках і резиденціях, зокрема в США, Франції, Італії, Ізраїлі, Німеччині, Кореї, Китаї та Австралії. Роботи художниці зберігаються в колекціях музеїв National Taiwan Museum of Fine Arts, White Rabbit Gallery (Австралія), Jut Art Museum та інших.

Даний проєкт став продовженням її мистецьких досліджень та першим візитом до України.

Від Кураторки

Сьогодні в Україні майбутнє відчувається як щось призупинене, крихке, надто непевне, тоді як теперішнє наповнене емоційним спектром, який складно не лише проживати, а й осмислювати. Ця виставка пропонує замислитися над тим, що таке щастя. Вона занурює у реальність на межі, де життя триває попри загрозу, а рефлексія та зцілення відбуваються не після, а всередині травми.

Тайванська художниця Іса Хо приїхала в Україну не як журналістка чи документалістка, а як уважна свідкиня. Досвід життя у країні, що постійно перебуває в умовах геополітичної напруги, надав їй особливої чутливості, а її практиці — відчуття терміновості та актуальності. Зі своєю камерою й зосередженою присутністю вона відвідала домівки, майстерні та особисті простори п’ятнадцяти українських художниць. Іса побачила не одну історію, а багатошарову, складну реальність, сформовану війною.

Назва “Перед майбутнім”, у контексті сучасної України, виражає напругу теперішнього. Це не ностальгія за минулим і не сліпа віра в майбутнє, а зосередженість на моменті: тремкому інтервалі, зарядженій миті. Живій. Справжній.

Портрети у цьому проєкті не тяжіють ані до художньої естетики, ані до документальної прямоти. Вони залишають простір для рефлексії. У кожному зображенні є білі порожнечі — не помилки, а паузи, збої, істини, які неможливо заретушувати, прикрасити чи проігнорувати. Це простори внутрішніх сумнівів, відповідальності складних рішень, жертовності заради близьких. Ознаки того, як життя змінює форму під тиском обставин.

Досвід українських мисткинь у час війни став для Іси наступним етапом у її дослідженні тем ідеалу, ідентичності та щастя.

«В умовах війни я відчула глибоку, справжню присутність тут і тепер, — ділиться Іса. — Українці рішуче чинять спротив викликам, з якими стикаються, і роблять це з гідністю та внутрішньою стійкістю. Вони глибоко взаємодіють одне з одним, зі складними обставинами, з теперішнім. І саме на цьому тлі світ поза війною, зі своїми проблемами й ритмом життя, почав здаватися дедалі більш абсурдним. Саме тут для мене й почалося переосмислення щастя”.

Ці історії нагадують: життя не завжди відповідає усталеним уявленням про щастя. У стабільному суспільстві нас привчають бути продуктивними, цілеспрямованими, емоційно стійкими. Але в умовах тривалих потрясінь ці норми руйнуються. Повсякденність вимагає не лише зростання, а й витривалості; не лише досягнень, а насамперед рішучості з’явитися і діяти — попри втому, страх і невизначеність. У таких умовах щастя може здаватися далеким та ідеалізованим. Та насправді воно змінює форму, стає гнучким і тактильним, проявляється в жестах турботи, у рутині, простій здатності бути, триматися, жити тут і зараз.

Шлях Іси до цього проєкту був сформований тривалим художнім дослідженням жіночої ідентичності та суспільних наративів. Після закінчення навчання вона створила серію робіт “I Am Snow White”, що досліджувала конфлікт між казками про щастя та реаліями життя. У серії “Girl” — фрустрацію сучасної жіночності; у “Peony” — переосмислення жіночих ролей через призму попкультури. Проєкт “Westbeth” став утопічним баченням альтернативних соціальних сценаріїв. Деякі з цих робіт представлені й у цій експозиції.  Досвід в Україні — глибокий, болісний, несподіваний — став продовженням і водночас трансформацією її попередніх досліджень.