Коли була малою, я не мала багато іграшок, їх мені заміняла уява. Так у мене з’явилося безліч вигаданих казок, ляльок з кукурудзи й дитячих ритуалів. Зараз доросла реальність намагається зробити всі процеси в житті прагматичними та механічними, тож я віднаходжу в собі тут вигадливу дівчинку. Зі стійкої осені й тривожності, новин війни та планів які міняються щомиті, незважаючи ні на що, як і безліч людей на нашій планеті, я все ще маю сни, про щось мрію, про щось фантазую. Думаю кожен з нас, хоч інколи, хоче відчути себе безтурботнішим, сміливим та легким.

У цій кураторській підбірці, яка вийшла дуже персональною, я ділюся атмосферою та відчуттями осені в Україні, дещо міфологізованим, пропущеним через призму уяви. Можливо вона буде вам близькою, де б ви не були.

Тут ви знайдете: абстрактні колірні роботи Володимира Ульянова та Людмили Богуславської, графіку та друки Олени Грозовської, Марії Мотики, Юрія Смольського, Альбіни Ялози, текстильні, тактильні роботи Ярослави Ткачук, вигадливі колажі Ольги Зеро, скульптуру Ганни Друль і Ольги Пильник, магнетичні, великі полотна Наталії Русецької та Вадима Панченка, вигадливі яскраві твори Ірини Забродської.

Нещодавно мені подарували Антологію Української поезії XX століття, де я наново відрила для себе Антонича. Його твори надихали мене у роботі над цією добіркою, тож ділюся з вами також деякими цитатами.