“Ми занурені в безперервний потік зображень (телебачення, кіно, відео в Інтернеті), але найміцніше застрягає в голові фотографія. Пам’ять повниться стоп-кадрами; основний її елемент – одиночний образ. В епоху інформаційної надмірності фотографія дозволяє швидко сприйняти предмет або подію і в компактній формі запам’ятати. Фотографія – щось на зразок цитати, афоризму або прислів’я. У кожного з нас зберігаються в пам’яті сотні фотографій, і до будь-якої можна в будь-який момент звернутися.

Сьюзен Зонтаг

Аліна Шаповал

автор статті

Коли у 1822 році французу Жозефу Нісефору Ньєпсу вдалося отримати перше зображення, ніхто ще навіть не уявляв якого розвитку досягне ця, здавалося б, технічна можливість за два століття. Механічне зображення, що протиставляє себе мистецтву, зокрема живопису, змусило дослідників задуматися, чому поява фотографії стала важливою подією в історії пластичних мистецтв.

Пропонуємо повернутися до початків виникнення фотографїї, для того, щоб глибше зрозуміти її феномен сьогодні.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття можемо окреслити як злет фотографії. У цей період збільшується кількість фотографів та фотомайстерень, однак ця професія не вважалася високооплачуваною та визнаною у суспільстві, допоки залишалася висока ціна техніки та матеріалів.

Від початку винайдення, фотографія завжди коливається між двома полюсами: достовірного висвітлення реальності, чи пошуку нових способів вираження.

Однак уже наприкінці ХІХ століття фотографи починають усвідомлювати, що справжня ідея фотографії полягає не тільки у механічному натисканні на кнопку. Фотомитці починають окреслювати для себе певні правила знімкування, розвивати напрями і власні техніки.
Наприклад, французький фотограф-портретист Надар (справжнє ім’я – Гаспар Фелікс Турнашон) у своїй біографії описував нове ремесло як творчість: «Теорія може бути вивчена за годину, основи техніки за день… Але чому не можна навчити — так це почуттю світла. Те, як світло падає на обличчя, ви повинні вловити самі. Щоб отримати подібність, а не банальний портрет, ви повинні вступити в спілку з тими, що позують, відчути їхні думки і сам характер». Його клієнтами були визначні постаті такі як Шарль Бодлер, Гюстав Курбе, Ежен Делакруа, Ференц Ліст, Жорж Санд, Огюст Роден, Клод Моне та інші.

Едуарда Мане (1870)

Шарль Бодлер (1855)

Жорж Санд (1864)

Ежен Делакруа (1858)

Фіксація історії є важливою функцією фотографії. Саме зі світлинами минулих століть сьогодні працюють історики, досліджуючи важливі історичні моменти, побут та звичаї суспільства.
Соціальна документальна фотографія була переосмислена на початку ХХ століття. Фотографи почали використовувати камеру, як інструмент для соціальних змін, прагнули продемонструвати несправедливість, нерівність, висвітлювали людей в умовах військових конфліктів, говорили про екологічну проблематику.

Доротея Ланж “Мати переселенців”

Роберт Капа “ громадянська війна в Іспанії”

У 1947 році фотографи Роберт Капа, Анрі Картьє-Брессон, Джордж Роджер та Девід Сеймур заснували агенцію “Magnum Photos”, місією якого є ведення хроніки свого часу, бути неупередженими свідками, вільними від шовіністичних забобонів.

Анрі Картьє-Брессон

Анрі Картьє-Брессон

Magnum задокументував більшість найважливіших подій та особистостей світу з 1930-х років; охоплюючи промисловість, суспільство та людей, місця, що представляють інтерес, політичні та інформаційні події, катастрофи та конфлікти.

Найбільш визначні фотографи-документалісти агенції: Аббас Аттар, Вільям Ежен Сміт, Елліотт Ервіт, Ернст Хаас, Йозеф Куделка, Марк Рібу, Мартін Парр, Рагху Рай, Стів Маккарі, Стюарт Франклін, Філіпп Джонс Гріффітс та інші. magnumphotos.com/photographers/

Аббас Аттар. Студенти університету аль-Азара здійснюють п’ятничний намаз в залі, який переробили в мечеть з цієї нагоди. Індонезія. Джакарта. 1989.

Ервін Еліот, 100-річчя Ейфелевої вежі. Париж, Франція, 1989Індонезія. Джакарта. 1989.

Рагху Раї, переповнені Місцеві поїзди, що з’єднують Мумбаї з передмістями, Індія 2010

Йозеф Куделка. Вигнання військ Варшавського договору. Прага, Чехословаччина. Серпень 1968.

Філіп Джонс Гріффітс Дананг, В’єтнам. 1967.

Стів Маккарі Джодхпур, Індія 2007

Як бачимо історичні події стали платформою для розвитку документальної фотографії. Однак культурні тенденції та мистецькі напрями ХХ століття паралельно відігравали важливу роль у становленні художньої фотографії.  Про це читайте вже незабаром. 

РЕДАКТОР: МАРТА ТРОЦЮК

Цікаво?

Отримуйте заряд натхнення першими!

0 коментарів

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.