fbpx

Мистецтво для незрячих

Леся Зeліско

автор статті

Музеї, виставкові зали, арт-простори пропонують відвідувачам спізнати красу полотен, величність скульптур, концептуальність окремих експонатів. Є картини – погляду не відвести. Можна годинами розглядати деталі, помічати відтінки. Але чи часто ми згадуємо про те, що не всі мають змогу побачити полотна митців ? І чи розуміємо ми їхню потребу у мистецтві?

Існує думка, що незрячі не можуть насолодитися візуальним мистецтвом. Наприклад, полотнами відомих художників. Проте віднедавна це стало можливо. У музеях США почали застосовувати друк на 3D принтері для того, щоб незрячі змогли “побачити” картини. Завдяки цій технології полотна можна відчути на дотик. А також відвідувачам пропонується аудіосупровід із словесним описом того, що відбувається на полотні. Тенденція поширюється всією Північною Америкою!

Хіба це не чудово?

Про важливість адаптації мистецтва для незрячих знають і художники. Шрифт Брайля стає не просто необхідністю і засобом, а і буквально складником мистецтва. Так, ізраїльський митець Рой Нахум інкорпорує у свої полотна шрифт Брайля і робить його частиною композиції картини, невід’ємним елементом сенсу.
А для того, щоб підкреслити тактильність робіт, Нахум покриває їх попелом, це дозволяє наочно побачити відбитки пальців відвідувачів виставки і впевнитися у важливості інкорпорування шрифту Брайля. З роботами художника можна ознайомитися тут.

Крім того, застаріле правило багатьох музеїв та галерей “Дивись, але не чіпай” відходить у минуле. Тепер усе по-іншому, культурні установи пропонують не тільки торкнутися до експонатів, часом їх сприймають навіть з допомогою нюху.

Багато музеїв, серед них Лувр у Парижі, музей мистецтва Метрополітен у Нью Йорку, запровадили так звані “тактильні тури”, що допомагають незрячим буквально “доторкнутися” до мистецтва. Куратори таких турів вказують, що їхньою основною метою є дозволити незрячим “бачити” не очима, а мозком.

фото: WILLIAM FERNANDO MARTINEZ / AP

фото: MICHAEL NAGLE

У нас теж з’явився музей, що дозволяє перенести на себе досвід незрячих і по-іншому сприйняти мистецтво. Це “Третя після опівночі” – перший в Україні музей, де всі екскурсії проводяться у супроводі незрячих гідів у темряві. Як бачимо, це не просто спосіб уможливити і наблизити візуальне мистецтво до незрячих, це шанс відчути чужий досвід, спробувати сприймати світ не очима.
Музей пропонує екскурсії на п’яти локаціях в абсолютній темряві. Наша команда впевнена, що це хороший спосіб перевернути своє уявлення про музеї, бо це дещо схоже на популярні квест-кімнати. Знаємо, дехто боїться такої екскурсії, адже спочатку виникає відчуття безпорадності, страху, проте далі – легше, можна прислухатися до внутрішніх відчуттів, довіряти власним рукам і спробувати “бачити” у темряві.

Автор проекту “Gallery 101” Марта Троцюк, під час відвідин CALOUSTE GULBENKIAN MUSEUM (Лісабон), натрапила на експозицію фотографій, адаптовану для незрячих.

Ось кілька фото:

А чи доводилося Вам побувати у мистецьких просторах адаптованих для людей з особливими потребами? Який музей чи галерею в Україні, на вашу думку, було б в першу чергу доцільно зробити доступною для незрячих? Напишіть Ваші ідеї та враження у коментарях до цієї статті. Вони цінні для нас!

1 Коментар

  1. Кіра

    Ну в Украіні є багато ініціатив які роблять музеї доступнішими для відвідувачів з тяжкими порушеннями зору!
    Є музеї в яких робота з такими відвідувачами ведеться вже давно.
    Серед них Педагогічний музей України.

    Відповісти

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цікаво?

Отримуйте заряд натхнення першими!

%d блогерам подобається це: