Книги про мистецтво
Валерія Мостенець

Валерія Мостенець

авторка статті

Марта Троцюк

авторка подкасту

У цій публікації ми поекспериментували та поєднанали текстовий та аудіо формат. Лаконічний, написаний простою зрозумілою мовою текст Валерії Мостенець доповнений подкастом з власним досвідом та роздумами Марти Троцюк.

У подкасті:

  • Дві складові “елітарності” мистецтва
  • Рекомендації книг Дона Томпсона та Ґрейсона Перрі
  • Чи настільки недоступне мистецтво як про нього говорять?
  • Функція сучасного актуального мистецтва
  • Дійові особи артсфери
  • Неочікувані гравці мистецької ніші
  • Хто такий куратор
  • Про мистецькі тексти і замах на привілейованість
  • Артдилер: піарник? спекулянт? продавець? продюсер?
  • Артконсультант
  • Команда художника “на виробництві”
  • Арткритики та спеціалізовані медіа
  • Найважливіша дійова особа артсередовища

Артсфера, як така, вважається досить елітарним середовищем, адже вона включає різні складові, що діють за окремими «неписаними» законами. Робота в кожному її сегменті вимагає глибокої зацікавленості, інтелектуальних зусиль і точно гарантує насичене життя. Та, насправді, у сучасному мистецтві і роботі з ним не все так складно. І у цій статті ми спробуємо розібратися в деяких особливостях мистецького середовища.

Дійові особи артсфери – це не лише митці, до неї також входять: навчальні заклади, галереї, музеї, мистецькі центри, аукціонні будинки, дилерські, кураторські та консультантські організації. Враховуючи специфіку, цим людям у своїй роботі також випадає застосовувати творче мислення або бачення, смак та знання історії мистецтв.
Тож мистецька сфера поділяється на: навчанні заклади, спеціалізовані установи та інституції і артринок. Окрім художників вагомі ролі грають: куратори, дилери, консультанти, асистенти у творчих майстернях, критики, теоретики, колекціонери.

Куратор 

Це людина, що організовує експозицію творів мистецтва, займається логістикою самої події та супутніх заходів, разом з митцем або митцями визначає тему та відбирає матеріал для виставки. Куратор може працювати на державну або приватну установу на зразок музею, галереї чи артцентру на постійній основі, хоча може бути й «незалежним» і виступати в ролі «запрошеного спеціаліста».

«Запрошеними» також називають кураторів із музеїв та галерей, якщо йдеться про такі масштабні події як бієнале. Нерідко над одним проектом працюють кілька спеціалістів. Все залежить від вимог реалізації та кількості митців.
Куратор може співпрацювати ексклюзивно з одним, або з кількома художниками. Часто він суттєво сприяє розвитку кар’єри молодих митців, пропонуючи їхні проекти різним інституціям та даючи поради вигідного експонування самим художникам.

Для успіху справи куратор має бути всебічно розвиненою особистістю: подорожувати, спілкуватися з художниками та колегами, слідкувати за світовими мистецькими тенденціями, відвідувати профільні заходи, приймати участь у збірних проектах та реалізовувати власні. Також для представника цієї професії важлива так звана «надивленість», знання історії мистецтв та творче мислення, що полягає в уміння придумати найкращу презентацію для тих чи інших робіт. Адже вважається, що куратор – це також митець, тільки творить він у дещо іншій концептуальній площині. Можливо, «митець художнього реді-мейду». Це, звісно, жарт.

На зображеннях знизу показані обов’язки кураторів.

дійові особи куратор
дійові особи куратор
дійові особи куратор

Артдилер

Нерідко виконує деякі функції куратора, хоча основним його завданням залишається промоція та продаж творів мистецтва. Для цього їх, знову ж таки, потрібно вміти презентувати. З цією метою дилери  можуть співпрацювати з кураторами, та найчастіше вони самі пропонують проекти установам, колекціонерам, курують молодих митців, «розкривають таланти», так би мовити. Успішні артдилери часто відкривають власні галереї.

Є таке поширене кліше, що дилерові важливо лише продати. Звісно, артдилери відслідковують тенденції продажів на ринку мистецтва та можуть частково підлаштовуватися під них. Та якщо це люди, що дійсно захоплені своєю справою, вони працюють, спираючись на власні смаки та компетентність у мистецьких течіях. Часто самі є колекціонерами мистецтва.

 Ці дві професії, куратор і дилер, можуть бути як взаємодоповнюючими так і взаємозамінними. В будь-якому разі вони вважаються одними з найбільш динамічних у мистецькій сфері, адже полягають у безпосередньому спілкування з художниками та поціновувачами мистецтва, вирішенні організаційних та експозиційних питань, формуванні артринку та вносять значний вклад у історію мистецтва. 

дилер

Девід Цвірнер. Відомий артдилер та галерист.

Артконсультант 

Знавець мистецтва певних періодів, напрямів. Він може працювати і при аукціонному домі, визначаючи художню та матеріальну цінність того чи іншого твору, і під час ярмарок та бієнале на замовлення колекціонерів чи установ.

Іноді, представники цієї професії, беручи на озброєння деякі прийоми кураторів та дилерів, керують розширенням значних приватних колекцій. Консультант має орієнтуватися у тому, наскільки та чи інша робота цінна у плані вираження стилю чи ідеї художника, наскільки вона відповідатиме загальній концепції колекції і наскільки вигідним вона є капіталовкладенням.

мистецтво в Австралії

Директори музеїв та інших мистецьких установ

Вони найчастіше вихідці однієї із трьох вищезазначених професій, а також задають тон тенденціям мистецької сфери своїми заходами й тим, яким художнім концепціям надають перевагу. Часто працюють над ретроспективними виставками найбільш поцінованих у наш час художників, є членами журі мистецьких премій, приймають участь в організації найважливіших подій артсфери. 

мистецтво в Австралії
дійові особи директор

Команда

Щодо реалізації задумів митця: оскільки творчість дедалі частіше втілюється в «проектах», зрозуміло, що масштаби або кількість окремих творів можуть перевищувати здатність однієї людини впоратись з ними, тим паче, якщо є обмежені часові терміни. Тож сучасні художники нерідко працюють з командою. Зрештою, в минулому найвідоміші митці, на зразок Рубенса, Тиціана або Кранаха, безліч замовлень виконували «руками своїх підмайстрів». Тобто давали останнім ескізи, передоручаючи їм технічне виконання.

Нині у майстернях митців світового рівня, які буквально «продукують» свої твори, таких як Деміен Хьорст або Такасі Муракамі, Джефф Кунс, працюють десятки художників, які  втілюють задум майстра. Оскільки вони є професіоналами своєї справи, то часто паралельно займаються власною творчістю. Декого із них роботодавці, або їх дилери, з часом презентують як самостійних художників. Знову ж аналогія з історичними періодами та кар’єрами таких живописців як Ван Дейк, Ель Греко або Ботічеллі (учні Рубенса, Тиціана і Ліппі відповідно). Єдина відмінність у тому, що в сучасних умовах у майстернях працюють не учні, які відчувають вплив майстра на власній творчості, а просто виконавці замовлення.

Концептуальні митці, які працюють з реді-мейдами, продумують ідею та малюють ескіз, а самі предмети цілком можуть виготовити спеціалісти. У командах популярних митців окрім «виконавців» працюють також асистенти, які вирішують організаційні справи майстерень, зв’язків із медіа та ведуть документацію.

Деякі художники самі очолюють мистецькі організації, чи принаймні сприяють їх створенню (наприклад, Габріель Ороско).

дійові особи команда

Арткритики

Окремою категорією артсфери є критики та представники спеціальних медіа, що відстежують події світу мистецтва.

Критиками найчастіше стають ті викладачі мистецьких навчальних закладів, що самі не є художниками (історики мистецтва). Хоча зустрічаються серед них і просто обізнані в цій галузі журналісти, часто «науково підтверджена думка» викликає більше довіри. Тож «професійні критики» пишуть статті-дослідження творчості художників або мистецьких груп в контексті історичного періоду, займаються порівняннями а також негласно формують суспільну думку відносно певних явищ чи подій світу мистецтва, принаймні спрямовують її у свідомості читачів артвидань.

Попри серйозність справи, побутує думка, що хороший критик аби його читали не лише студенти і не лише вимушено, має писати як журналіст, тобто уміти цікаво подати матеріал.

дійові особи команда

Журналісти

Відстежують сенсації на ринку мистецтва, пишуть огляди на експозиції та ретроспективи, беруть інтерв’ю у митців. Їхня активна робота зближує артсферу з шоу-бізнесом.

«Серйозні» статті, огляди, реклама майбутніх виставок і заходів, інтерв’ю, репродукції робіт та відгуки на них публікуються у спеціалізованих журналах на зразок «Артфорум», хоча нерідко розділи про мистецтво є і у неспеціалізованих щотижневих виданнях і навіть у глянцях.

дійові особи преса

Колекціонери

Окремою ланкою мистецької сфери є колекціонери. Можна сказати, що вони, разом з галереями, формують ринок мистецтва.

У Європі та США твори мистецтва – це один з різновидів вигідних капіталовкладень. Причому до цього розряду твір потрапляє якщо він претендує на позачасову актуальність (і з часом може бути вигідно перепроданим).Не виключено, що деякі колекціонери на бієнале і аукціонах керуються саме цим критерієм.

Інші ж збирають мистецтво за певною тематикою, або віддають перевагу якомусь напряму чи конкретному художнику. При цьому вони спираються як на власні смаки й уподобання, так і на поради консультантів.

дійові особи преса

Існує такий напівжарт про те, що всі хто самі не стали митцями ідуть працювати в артсферу. Попри те, що творчість відносять до категорії «чогось високого», вона завжди про людей і про життя. А для когось вона і є життям.

В Україні мистецька сфера лише розвивається. Та ми знаємо на що рівнятись і до чого прагнути, а це вже велике поле для роботи творчого мислення.

Цікаво?

Отримуйте заряд натхнення першими!

1 Коментар

  1. Любовь

    Насамперед, є цілком достатні підстави для висновку про малочисельність малярів-ченці в перед серединою XVIII ст. Серед опрацьованих матеріалів на це вказують не лише дані цитованої візитації персонального складу, але й зазначена діяльність у Загарові в період робіт над оздобленням монастирської церкви світського майстра Якова. Його приклад, очевидно, вказує на використання монастирями поряд з кадрами з власного середовища також світських митців з мистецьких осередків у містах. Це був той звичний спосіб заспокоєння потреб на малярські роботи, який традиційно практикувався у монастирському середовищі, але через втрату монастирських архівів лише в унікальних випадках має нині підтвердження у писемних джерелах. Аналіз зібраних і опрацьованих матеріалів й, насамперед, – оригінальних зразків малярства монастирського походження показує монастирські комплекси Ікон передвівтарних огорож збірними ансамблями, що цілком відповідає лише недавно встановленій одній з найзагальніших закономірностей еволюції українського релігійного малярства46. Праця над одним таким комплексом декількох майстрів, як свідчить хоча б найвідоміший приклад – ансамбль ікон Манявського скиту, – не була явищем незвичним. Причому, в такій артілі нерідко об’єднувалися не лише тісніше споріднені митці, але й досить різні творчі індивідуальності. Збережені пам’ятки засвідчують, зокрема, співпрацю з Й. Кондзелевичем старшого від нього Майстра 1696 p., особистий почерк якого коріниться у традиції XVII ст. Віднайдений перелік ченців-василіян зламу 30-40-х років XVIII ст. вказує, що на той час у монастирській спільноті ще не існувало не лише розбудованого малярського середовища, але й самого розуміння його потреби. Красномовним підтвердженням цього служить зафіксоване візитаторами домагання старіючого Й. Кондзелевича отримати учня й одинокий початкуючий молодий маляр у Почаєві. Тому середовище малярів-василіян як відзначене в фаховій літературі одне з прикметних явищ західноукраїнського мистецтва XVIII ст. 47 склалося уже тільки в другій половні XVIII ст. й самим фактом свого виникнення відображало нові тенденції у мистецькій культурі відповідного періоду української Історії.

    Відповісти

Опублікувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.