Поняття “художня фотографія” з’явилося пізніше ніж документальне фото про яке ми розповідали у поперелній саттті тут. Усвідомлюючи й інші сторони фотографії, фотомитці прагнули зробити знімки більш естетичними за допомогою різних прийомів та технік обробки.

Художня фотографія — це вид фотомистецтва, який не передає об’єктивної дійсності, а навпаки, показує сцени, які спеціально були підготовлені для даного типу фотографії. Тобто, це постановочні зображення, які несуть в собі певну ідею, сенс, характер і настрій фотографа. У художній фотографії, на відміну від документальної, дозволяється використання пост обробку, ретуш. 

Енні Лейбовіц

Як вже говорилося у першій частині, фотографія з’явилася у кінці ХVIII століття і поступово стала частиною пластичних мистецтв. Мало хто сьогодні згадує, що на початку ХІХ століття фотографія вагомо вплинула на розвиток імпресіонізму, хоча спершу художники доволі прискіпливо ставилися до фотографів.

У той час, Як більшість майстрів працювали у студіях, імпресіоністи брали необхідні фарби та виходили на природу. Імпресіоністи, такі як Моне, приходили кожного дня у різний час доби в одне і те ж місце, щоб зобразити його максимально реалістично. Дега активно використовував фотографії, щоб краще вивчити рухи балерин, а роботи Пікассо “блакитного періоду” вважаються створеними під враженням синього друку, що був у той час доволі популярний.

Фотографія стала не просто технічною здатністю відтворити певні події, для фотохудожників це була можливість створити картину без полотна та фарб, змінити реальність, показати чуттєвість через об’єктив.

Огюст Ренуар “Сніданок веслярів”

Серед фотографів, що працювали у жанрі художня фотографія варто виокремити: Гі Бурден, Білл Гекас, Браян Даффі, Вільям Кляйн, Енні Лейбовіц, Жак-Анрі Лартіг, Імоджен Каннінгем, Кларенс Сінклер Булл, Річард Аведон, Роберт Мепплторп, Сесіл Бітон, Тоні Фрісселл та інші.

Гі Бурден

Річард Аведон

Роберт Мепплторп

Під час роботи у журналі Vogue, Ірвін Пенн знімкував відомих постатей у власній манері: Сальвадор Далі, Пабло Пікассо, Ігор Стравінський, Одрі Хепберн, Альфред Хічкок тощо. У 1950 році Ірвін Пенн розпочав проект в жанрі fashion і портретів простих робочих Нью-Йорка, Лондона та Парижу під назвою “Прості професії”. Моделями були люди в робочій формі з атрибутами, що відповідають їх професіям. Ці роботи висвітлювали повагу до спеціальностей, підкреслюючи їх особливості, а також осіб, що були зайняті в цій сфері. Пенн зробив фешн-фотографію частиною мистецтва і увійшов історію фотографії як один із найвпливовіших фотографів ХХ століття.

Ірвін Пенн

Важливим етапом розвитку фотографії та її класифікації є період зламу світоглядно-мистецьких напрямів, зокрема в 1960-70-х. Перехід від модернізму до постмодернізму став початком створення нових жанрів фотографії, а також спровокував розширення медіуму фотографії.

Джордж Бейкер, американський арт-критик, показує історичний розвиток фотомистецтва на прикладі цілого покоління митців, яке від професора мистецтвознавства Дуґласа Крімпа отримало назву Pictures Generation (Джефф Уолл, Сінді Шерман, Джеймс Коулмен тощо). На його думку, переломний момент смислової цінності фотографії як виду мистецтва відбувся “в найважливіших мистецьких практиках від середини й до кінця 1970-х, після завершення модернізму та легітимації аванґардних використань фотографії з боку, скажімо, концептуального мистецтва.”

Джефф Уолл

З початком епохи постмодернізму ми можемо побачити більш чіткий розподіл документальної, художньої та концептуальної фотографії, а також вважати фотографів митцями або репортерами, маючи на увазі і їх попередників.

На сьогодні, фотомитці, що творять у жанрі концептуальної фотографії найчастіше навіть не є фотографами, а працюють у різних напрямах пластичних мистецтв. У цьому особливість і складність розвитку концептуальної фотографії. 

Джозеф Кошут

Концептуальна фотографія – це “підрозділ” концептуального мистецтва, де ідея митця висловлюється через світлину. Зазначимо, що сьогодні з концептуальною фотографією працюють сучасні концептуальні художники, більшість з яких не є професійними фотографами. Фотографія для них є документ, носій інформації, частина їх інсталяції.

За жанром це може бути будь-яка фотографія, часто це поєднання. Мистецтво концептуальної фотографії – думка, звернення до інтелектуального осмислення побаченого. Концептуальна фотографія – не художня. Про неї не говорять категоріями краси. Вона також не використовує художні візуальні засоби.

Томас Шрут

Художня фотографія, концептуальна, фотографія як вид мистецтва – це можливість експериментів, розширене поле для нашого сприйняття світу. І сьогодні вона задає тенденції в мистецьких напрямках. Сьогодні майже кожен вважає себе фотографом, бо має можливості ним бути. Та все-таки це щось більше, ніж просто натиск на затвор фотоапарату чи кнопку у телефоні.

А кого із фотографів-сучасників ви можете виділити? Пишіть в коментарях і ми опублікуємо про них більше.

РЕДАКТОР: МАРТА ТРОЦЮК

Цікаво?

Отримуйте заряд натхнення першими!